Історії та спогади земляків
У розділі "Історії земляків" зібрані спогади жителів громади про рідний край та про те, як змінилося їхнє життя під час війни, щоб ці події не були стерті з пам'яті, а залишилися в новітній історії Коломийчиської громади назавжди для наступних поколінь.
Віримо в Перемогу!
Працюємо на благо України та нашої громади!
Представники Коломийчиської громади взяли участь у відзначенні річниці утворення Луганської області
Представники Коломийчиської громади на чолі з начальницею Коломийчиської сільської військової адміністрації Галиною Радченко взяли участь у відзначенні річниці утворення Луганської області. Захід пройшов на території Національного музею народної архітектури та побуту України «Пирогово» в Києві 3 червня.
Подяка від ветерана війни, жителя Коломийчиської громади
«Шановна голово громади Галино Миколаївно, шановна Неля Іванівна та вся Коломийчиська СВА!
Літературна спадщина Коломийчиської громади: поезія, що зберігає пам’ять та надихає
24 квітня на базі Харківського офісу Коломийчиської ВА пройшло розширене засідання Координаційної ради з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності, до якого доєдналися запрошені внутрішньо переміщені особи. В рамках засідання спеціалісти відділу освіти, молоді та спорту підготували зустріч з представниками літературної творчості Коломийчиської громади на тему «Література рідного краю. Життєвий і творчий шлях поетів-земляків». Захід пройшов у форматі офлайн/онлайн.
Пам’ятаю своє село… Віртуальна екскурсія до шкільного Музею історії та етнографії села Райгородки
Духовна спадщина мого народу — мальовниче село Райгородка… Загублене в полях, квітуче й розкішне своїми просторами, райськими куточками, а ще славними людьми багате, культурою й традиціями, хліборобами невтомними й трудящими. Протягом свого існування село переживало буремні й спокійні часи, відбудовувалося й розвивалося, плекало найкращі традиції, передаючи їх від покоління до покоління.
Пам’ятаю своє село… У серці — Стельмахівка
Я приїхала до Стельмахівки у далекому 1987 році. Тоді це було звичайне, тихе село на Луганщині, але для мене воно стало цілим світом. Тут промайнуло життя — з його щоденною працею, радощами, тривогами і простим людським щастям.
Моя Стельмахівка: рідна, хоч і не з народження
З Коломийчиською громадою я познайомилась не з народження, але за досить короткий час вона стала для мене справжнім домом.
Пам’ятаю своє село.. Стельмахівка була моїм світом
Пам’ятаю своє село… Стельмахівка — назва, яка зігріває серце, навіть коли її більше нема там, де тихо і спокійно. Маленьке, затишне, тихе… Моє. Воно було сховане серед лугів і полів Луганщини, де небо завжди здавалося безмежним, а кожен ранок починався з голосу півня. Там почалося моє життя. Там пройшло моє дитинство. Там я росла, мріяла, раділа й пізнавала світ.
Спогади про моє рідне село Стельмахівка
Я народилася і виросла в невеличкому, але дуже рідному моєму серцю селі Стельмахівка. Це не просто назва на карті — це місце, де розпочалася моя історія, де зроблено перші кроки, де вимовлено перші слова, де сформувався мій світогляд. Село стало колискою мого дитинства, сповненого тепла, любові, щасливих моментів і яскравих спогадів, що зігрівають душу навіть тепер — у нелегкий час.
Пам’ятаю своє село… Моє рідне село — це серце, яке завжди зі мною
Мене звати Оля. Я народилася в селі Коломийчиха, в теплій і дружній родині, де завжди було багато любові, підтримки та домашнього тепла. Нас було четверо: мама, тато, моя сестра і я. Але не лише ми — я мала щастя знати всіх своїх бабусь і дідусів, навіть прабабусь. Це величезне багатство, яке я зберігаю в серці.
