Сьогодні, 8 березня, минає два роки з дня загибелі старшого солдата Сергія Сергійовича Василевського — мужнього воїна, який віддав своє молоде життя за свободу та незалежність України.

Фото без опису

Сергій народився 1 липня 2001 року в селі Свердлівка Сватівського району, а виріс у Райгородці. Після закінчення школи здобув фах автомеханіка у Сєвєродонецькому ПТУ. У 2020 році, відчуваючи поклик серця та відповідальність за майбутнє своєї країни, він підписав контракт зі Збройними Силами України та став до лав 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Служив старшим навідником мінометного взводу, мав звання старшого солдата.

8 березня 2024 року, виконуючи свій військовий обов’язок, Сергій загинув поблизу села Уманське Покровського району Донецької області. Йому було лише 22 роки. Похований Герой у Харкові на Алеї Слави. За мужність, відданість військовій присязі та незламність духу Сергій Василевський нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За відвагу».

Світлий, щирий, добрий і відданий — таким назавжди залишиться Сергій у пам’яті тих, хто його знав. Він поважав батьків, любив рідну землю і без вагань став на її захист, коли Україна потребувала своїх синів. Його молоде життя стало символом мужності, честі та справжнього патріотизму.

Схиляємо голови у глибокій скорботі перед подвигом нашого Героя. Немає слів, які могли б загоїти біль втрати для рідних і близьких, але пам’ять про Сергія житиме в серцях людей, у вдячності народу та в історії нашої боротьби за свободу.

Висловлюємо щирі співчуття родині, побратимам і всім, хто знав і любив Сергія. Вічна пам’ять, вічна слава та безмежна вдячність українському воїну, який віддав життя за Україну.