9 липня 1972 року поблизу селища Хрестище на Харківщині радянська влада здійснила перший в Україні промисловий підземний ядерний вибух. Під землею, на глибині 2483 метрів, було підірвано ядерний заряд потужністю 3,8 кілотонни. Операцію проводили під грифом суворої таємності, а її наслідки протягом десятиліть приховували від людей.

Фото без опису

Найбільше газове родовище Європи

У 1960-х роках на Харківщині було відкрито Західно-Хрестищенське газоконденсатне родовище — одне з найбільших у Європі із запасами близько 300 мільярдів кубометрів природного газу. Видобуток розпочався одразу після завершення розвідки, однак складні геологічні умови та надзвичайно високий пластовий тиск створювали значні ризики.

У 1971 році під час буріння свердловини №35 сталася аварія, яка спричинила масштабний витік газу. Щоб запобігти вибуху, газ підпалили. Над свердловиною утворився величезний факел, який безперервно горів майже рік, завдаючи значних економічних збитків.

«Мирний атом» як небезпечний експеримент

Для ліквідації аварії радянське керівництво вирішило застосувати технологію підземного ядерного вибуху. Вважалося, що вибух змістить гірські породи та перекриє канал витоку газу.

Такі експерименти проводилися в межах програми «Мирні ядерні вибухи для народного господарства», яка діяла в СРСР із 1965 по 1980 рік. Загалом у рамках цієї програми було здійснено 124 ядерні вибухи. Попри офіційні заяви про їхнє господарське призначення, подібні операції водночас використовувалися для дослідження впливу ядерних вибухів на довкілля, інфраструктуру та населення.

Операція «Факел» під грифом секретності

Підготовка до вибуху тривала близько чотирьох місяців. Операція отримала кодову назву «Факел» і була повністю засекречена. Рішення про її проведення затвердило найвище керівництво СРСР.

Місцевих жителів про справжню мету робіт не повідомляли. За словами кандидата фізико-математичних наук, старшого наукового співробітника Інституту ядерних досліджень НАН України Євгена Малого, існували й інші способи ліквідації аварії без використання ядерної зброї. Проте було обрано саме цей варіант, зокрема для проведення додаткових досліджень впливу вибуху.

Помилка, яка коштувала людям здоров’я

Вибух відбувся о 10:00 9 липня 1972 року. Перед цим мешканців Хрестища та сусіднього селища. Першотравневе (нині — Мирне) вивели у поле, не пояснивши причин евакуації.

Після підриву люди відчули два потужні підземні поштовхи. Газовий факел згас лише приблизно на 20 секунд, після чого над місцем вибуху піднялася характерна грибоподібна хмара висотою понад кілометр.

Розрахунок виявився помилковим: потужності вибуху не вистачило, щоб перекрити пошкоджену свердловину. Натомість були пошкоджені житлові будинки, вибито вікна, потріскалися стіни, а навколишня територія зазнала радіаційного забруднення. Мешканців повернули додому вже через пів години після вибуху, не повідомивши про можливу небезпеку.

За свідченнями очевидців і дослідників, у зоні експерименту загинули тварини, які використовувалися для спостережень, а відновлення пошкоджених будинків тривало понад рік. У наступні десятиліття місцеві жителі відзначали зростання кількості онкологічних захворювань.

Проблему вирішили без застосування ядерної зброї

Попри проведений ядерний вибух, витік газу так і не вдалося ліквідувати. Згодом аварію усунули традиційним інженерним способом: навколо свердловини спорудили котлован, закачали спеціальні важкі розчини та герметизували пошкоджену ділянку.

Правда, яку приховували десятиліттями

Інформація про операцію «Факел» тривалий час залишалася засекреченою. Місцевим жителям не повідомили, що саме сталося, і вони роками продовжували жити на території, яка зазнала радіаційного впливу, користувалися місцевою водою та обробляли землю.

Лише після здобуття Україною незалежності стали з'являтися перші відомості про цей експеримент. Після 2014 року було відкрито значну частину українських архівів, однак більшість документів, що стосуються операції, досі перебуває в російських архівах і залишається недоступною.

Хрестищенський ядерний вибух став одним із трагічних прикладів того, як радянська влада, нехтуючи безпекою людей, використовувала територію України для небезпечних експериментів, наслідки яких десятиліттями приховувалися від суспільства.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті.