Історія Коломийчиської сільської територіальної громади
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Історія території сучасної Коломийчиської сільської територіальної громади бере свій початок у другій половині XVII століття, коли відбувалося активне заселення земель Дикого Поля та Слобожанщини. Саме тоді на родючих землях уздовж річок Жеребець, Кобилка та їх приток почали виникати перші поселення, засновані козаками, переселенцями з Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини та інших регіонів України, а також селянами-втікачами, які шукали вільні землі та кращу долю.
Найдавнішими населеними пунктами сучасної громади є Стельмахівка, Куземівка та Коломийчиха, засновані наприкінці XVII століття. У XVIII–XIX століттях на території громади поступово сформувалася мережа інших сіл і хуторів, кожне з яких має власну неповторну історію, пов'язану з козацькими традиціями, землеробством, ремеслами та господарською діяльністю.
Протягом століть основою життя мешканців краю було сільське господарство. Родючі чорноземи сприяли розвитку землеробства, тваринництва, ремесел і торгівлі. У селах працювали ярмарки, млини, олійниці, кузні, розвивалися бджільництво, гончарство та інші традиційні промисли. Важливими осередками духовного та громадського життя були храми, школи, бібліотеки та будинки культури.
Особливе місце в історії громади посідають численні природні та історико-культурні пам'ятки. На території громади виявлено археологічні пам'ятки доби бронзи, курганні поховання, унікальні степові ділянки з рідкісними видами рослин, джерела та культові споруди, що свідчать про багатовікову історію краю та його культурну спадщину.
Разом із періодами розвитку жителі населених пунктів пережили складні випробування ХХ століття: революційні події, колективізацію, Голодомор 1932–1933 років, Другу світову війну та післявоєнну відбудову. Пам'ять про ці події зберігається у спогадах жителів, пам'ятниках, меморіалах та місцевих традиціях.
Новітній етап розвитку розпочався із проведення реформи місцевого самоврядування та добровільного об'єднання територіальних громад. 2 серпня 2018 року була утворена Коломийчиська об'єднана територіальна громада, а у 2020 році її територія була розширена в межах адміністративно-територіальної реформи.
З 2022 року територія громади зазнала значних руйнувань унаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. Частина населених пунктів перебувала під тимчасовою окупацією, багато об'єктів соціальної та житлової інфраструктури було пошкоджено або зруйновано. Попри складні випробування, жителі громади зберігають єдність, відданість рідній землі та віру у відновлення і подальший розвиток свого краю.
Кожен населений пункт Коломийчиської сільської територіальної громади має власну унікальну історію, традиції та культурну спадщину. Разом вони формують спільний історичний простір громади, заснований на багатовікових традиціях праці, взаємодопомоги та любові до рідної землі.
Історична довідка про населені пункти
Коломийчиської сільської територіальної громади
|
Населений пункт |
Рік заснування |
Походження назви / засновники |
Історичні та культурні особливості |
|
Коломийчиха |
1686 |
За однією з версій, назва походить від імені козака Коломійця, який очолював сторожовий пост; за іншою — від назви місцевих джерел та озерець («мийки») |
Адміністративний центр громади; збереглося природна пам’ятка – джерело «Вікнина»; осередок освіти, культури та сільськогосподарського виробництва |
|
Жовтневе |
кінець XVII ст. |
Первісна назва — Кріпаківка; сучасну назву отримало у 1919 році |
Історично розвивалося як село-супутник Коломийчихи; тривалий час було центром колгоспу «Вільний орач» |
|
Стельмахівка |
1678 |
Назва походить від слова «стельмах» — майстер із виготовлення возів, саней та коліс |
Одне з найдавніших сіл громади; бере початок річка Жеребець; відоме бджільництвом та шкільним музеєм історії й етнографії |
|
Куземівка |
1688 |
Названа на честь козака Кузьми (Кузьміна), якого вважають засновником поселення |
Виникло як військове поселення Слобідської України; важливий залізничний вузол; у селі зберігається пам'ять про козацьке минуле |
|
Райгородка |
початок XVIII ст. (1815 р.) |
Одна з версій пов'язує виникнення села із системою військових городків на території Дикого Поля |
На території виявлені кургани доби бронзи; працював музей історії та етнографії; осередок народних традицій та вишивки |
|
Ковалівка |
1856 |
Назва походить від слова «коваль», що свідчить про поширення ковальського ремесла серед перших жителів |
На території виявлено кургани доби бронзи; розташоване джерело «Ковалівське-1» — гідрологічна пам'ятка природи |
|
Кармазинівка |
1865 |
Походження назви остаточно не встановлено |
Відоме унікальним храмовим комплексом на честь святителя Феодосія Чернігівського; поблизу розташована ботанічна пам'ятка природи «Кармазинівська» |
|
Новоселівське |
1934 |
Назва походить від новоствореного поселення при радгоспі «Комсомолець» |
Виникло як поселення працівників радгоспу; внаслідок бойових дій 2022 року населений пункт зазнав повного руйнування |
Спільною історичною спадщиною всіх населених пунктів громади є козацькі традиції Слобожанщини, землеробська культура, шанобливе ставлення до праці, збереження народних звичаїв, а також мужність і стійкість жителів у період сучасних воєнних випробувань.









