До річниці Коломийчиської громади: історія села Райгородка

Село Райгородка Сватівського району розташоване на річці Жеребець (приток Сіверського Дінця) за 20 км на захід від райцентру. Населення — 463 людини.

Село було засноване на початку XVIII століття в 1815 році як один із військових городків, які виникли під час колонізації Дикого поля українськими та російськими селянами. У період Козацької держави ці території стали місцем активної торгівлі та переселення кочових народів, що поступово переходили до осілого життя​. На території села вчені виявили кургани з похованнями епохи бронзи і кочівників.

Ще у 1839 році в селі Райгородка збудували церкву, а при ній відкрили однокласну школу. В школі навчалися діти заможних селян, але їх було небагато. В 1913 році навчання продовжилося вже у трьох класах. Втім діти бідноти майже не навчалися, бо восени і влітку працювали з батьками в полі, а взимку не мали теплого одягу та взуття, щоб ходити до школи.

З 1917 по 2018 роки село Райгородка було центром сільської ради. Райгородська сільська рада була створена для адміністративного управління села Райгородка та прилеглих населених пунктів. Цей адміністративний підрозділ відігравав важливу роль у розвитку місцевої інфраструктури, підтримці соціальних та культурних закладів, а також у забезпеченні основних потреб мешканців. Окрім Райгородки до складу сільської ради входили села Надія, Новоєгорівка, Новоєгорівка2, Паталахівка та Сергіївка.

Відразу після жовтневих подій 1917 року в селі Райгородка гостро постало питання освіти. В усіх населених пунктах Райгородської сільської ради почали працювати курси лікнепу. Лікнеп (ліквідація неписьменності) — це культурно-освітня кампанія, яку здійснювала більшовицька партія у 20-30-ті роки XX ст. Кампанія була спрямована на подолання неписьменності серед широких верств населення, передусім сільського. Крім того, в рамках цієї кампанії в самій Райгородці передові жінки села створили спеціальну комісію, яка опікувалася побутовими і культурними справами на селі.

В 1925 році в Райгородці збудували нову школу-семирічку. В ній навчалися діти з навколишніх сіл: Паталахівки, Сергіївки, Староолександрівки, Новоолександрівки. В цей же час відкрився сільський клуб, хата – читальня, де вечорами збиралися селяни, читали, обговорювали плани на майбутнє.

У період радянської влади Райгородська сільська рада, як і багато інших подібних структур, займалася колективізацією сільського господарства, організацією колгоспів та радгоспів.

Якими трагедіями відзначилася колективізація в колишньому селі Сергіївка біля Райгородки читайте в матеріалі Сватове.City .

Цей період також був позначений трагічними подіями, такими як Голодомор 1932-1933 років, який суттєво вплинув на життя мешканців села Райгородка та навколишніх територій. Внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР в селі від голоду померло 136 людей.

З початком Другої світової війни вчорашні випускники, вчителі, майже все чоловіче населення села пішли на фронт. Вдома залишилися жінки, діти, старики. Вони багато і важко працювали, наближаючи перемогу. 9 липня 1942 року село було окуповане фашистами. В цей час школа не працювала. Але відразу після звільнення Райгородки 3 лютого 1943 року розпочалися заняття в сільській семирічці. Матеріальну базу школи вдалося зберегти.

До 2022 року в Райгородці працювали середня школа, клуб, бібліотека. З вересня 2009 року при Райгородській ЗОШ І – ІІ ступенів працював музей історії та етнографії села.

При шкільному музеї була створена група «Пошук», члени якої збирали експонати. Наш край славиться вишиванками, тому в музеї було багато експонатів саме з декоративного мистецтва – це вишиті рушники, скатертини, полог, багато серветок, а також вишитий килимок. Були в музеї і вишиті картини. Особливо багато картин вишивалося в селі Свердлівка. Жителі села із задоволенням передали учням свої роботи, серед яких є і вишиті рушники, якими раніше прикрашали вікна та двері. На підлозі лежать домоткані підстилки.

Серед експонатів музею: гончарні вироби (глечики, кухлики, макітри, келихи, миски), дерев’яні ложки, знаряддя праці — рогач, коцюба, здирачка, стисок, рубл прасувальний, коромисло, щітка чесальна, серп, лучкова пилка, шевська колода, дерев’яна лава, прялки, великий мисник, в якому раніше зберігали посуд. Також був макет дитячої підвісної колиски, а також макет печі, колодязя з журавлем, хатину. Таким чином діти вивчали побут своїх земляків тих далеких часів. Це ті речі, без яких не обходилася свого часу жодна сільська родина. Всі експонати були зібрані учнями групи «Пошук» та вчителями школи.

Подивитися фото зі шкільного музею та дізнатися про проблеми Райгородської школи напередодні війни можна на Cватове.City.

У 2018 році Райгородська сільска рада об’єдналася з Коломийчиською сільською радою. Тому саме 2 серпня вважається днем народження Коломийчиської об’єднаної територіальної громади. Після проведення адміністративної реформи, згідно з Постановою Верховної ради України № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», 17 липня 2020 року територія Коломийчиської сільської територіальної громади значно розширилася, об’єднавши п’ять колишніх сільських рад.

У 2022 році, під час російсько-української війни, село Райгородка та Райгородська сільська рада зазнали серйозних випробувань. 5 березня 2022 року село було захоплено сепаратистами так званої ЛНР, але вже 31 грудня 2022 року його було звільнено Збройними Силами України. З того часу на території колишньої Райгородської сільської ради йдуть жорсткі бої. Тому стан інфраструктурних об’єктів села Райгородки, як і інших населених пунктів громади, встановити неможливо.