До дня громади: Цікава історія села Стельмахівка
Стельмахівка – маленьке мальовниче село у Коломийчиській сільській громаді. Має дуже давню історію. Перші поселенці займалися винокурним і дігтярним промислами, виготовляли вози, колеса, плуги. Жінки ткали полотно і сукно для себе та на продаж. Проводили ярмарки декілька разів на рік.
Стельмахівка була заснована в 1678 році. Свою назву село отримало, ймовірніше за все, від назви стельмах — майстер, який робить вози, сани, колеса. А сьогодні село славиться бджільництвом.
У селі бере свій початок річка Жеребець. За спогадами жителів села, які передаються із покоління в покоління, назву річка отримала ще під час нашестя татаро-монгольського ярма, коли в річці затонув чорний жеребець татарського полководця.
В кінці ХІХ століття в центрі Стельмахівки була збудована церква із червоної цегли на честь святого Тихона Задонського. 26 серпня в селі проходило богослужіння та свято, на яке прийшли жителі навіть з сусідніх сіл. Але церква в роки радянської влади була зруйнована більшовиками.
Село розташоване на адміністративному кордоні з Харківщиною і до 1956 року відносилося до Куп’янського району Харківської області. Стельмахівка була центром сільської ради, до складу якої входили села Артемівка та Розівка.
Найбільшою окрасою села була школа, яка будувалася з 1926 по 1927 роки за кошти громади. Школа мала 1,5 поверхи та була семирічкою. В ній навчалося більше 500 дітей. В часи Другої Світової війни школа була переобладнана в госпіталь для поранених військових.
У 1956 році села Стельмахівка, Артемівка та Розівка за проханням жителів приєднали до Сватівського району Луганської області, а сільська рада була ліквідована. Але в 1994 році Стельмахівська сільська рада з центром у селі Стельмахівка була відновлена. До її складу були повернуті Артемівка та Розівка.
Територія поступово розвивалася. У 2017 році в школі провели модернізацію (поміняли вікна, зробили нове опалення, утеплили приміщення). При школі працювали бібліотека та музей історії та етнографії села. Серед експонатів музею: гончарні вироби (глечики, кухлі, макітри), дерев’яні ложки, знаряддя праці — рогач, коцюба, здирачка, серп, прядки.
За часів радянської влади сільська рада займалася колективізацією сільського господарства. На території сільради працював колгосп ім. Ілліча.
Радянський період також був позначений трагічними подіями, такими як Голодомор 1932-1933 років, який суттєво вплинув на життя мешканців села. Кількість жертв невідома, проте, за спогадами жителів, відомі місця масового поховання померлих від голоду. На місці поховань встановленій меморіальний знак.
З початком Другої світової війни на захист країни стало майже все чоловіче населення Стельмахівки та сусідній сіл. Поряд з чоловіками на війну йшли і жінки. Багато наших земляків воювали на Ізюмському напрямку і були удостоєні високих державних нагород.
Після війни почалося мирне життя. Відновила роботу школа. Ще в Стельмахівці працювали сільський клуб, бібліотека, магазини, лікарня, аптека, пошта та інші установи, які надавали послуги жителям сільради.
У 2015 році рішенням Стельмахівської сільської ради село Артемівка перейменцвали на М’ясожарівку. А постановою Верховної Ради України в тому ж році село Розівка було перейменовано на Андріївну.
Після проведення адміністративної реформи, згідно з Постановою Верховної ради України № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», 17 липня 2020 році Стельмахівська сільска рада була приєднана до Коломийчиської сільської територіальної громади.
У 2022 році, під час російсько-української війни, Стельмахівка тимчасово перебувала під російською окупацією. Але 8 жовтня 2022 року Збройні сили України звільнили село від російських окупантів. Відтоді на території села ведуться активні бойові дії.
В перші дні після деокупації рашисти з танків обстріляли Стельмахівську гімназію і до сьогодні продовжують рівняти село із землею. 3 листопада 2022 року із села Стельмахівка евакуювали останніх мирних жителів.
Збройні сили України до сьогодні мужньо стримують фронт та знищують ворога на нашій землі. Тримайся, незламна наша Стельмахівка!
