11 грудня Україна вшановує День пам'яті євреїв Криму і кримчаків, які загинули в роки Другої світової війни. Цього дня у 1941 році нацисти розпочали масові розстріли кримських євреїв і кримчаків під Сімферополем.

Фото без опису

У 2004 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим на вшанування жертв нацизму проголосила 11 грудня Днем пам'яті євреїв і кримчаків, які загинули в роки Другої світової війни.

Згідно з переписом населення 1939 року, в Криму проживало 65 452 євреї, серед них, ймовірно, було понад 7 тисяч кримчаків. Кримчаки - це окрема етнолінгвістична спільнота єврейського населення, котрі говорять кримськотатарською мовою та є одним з корінних народів Криму.

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР розпочалася евакуація населення та господарства з території Кримського півострова. За даними німецької окупаційної влади, на початок листопада 1941 року в Криму зафіксовано 40 тисяч євреїв. Для нацистів Крим мав особливе значення і розглядався як майбутня частина Рейху, що мала бути повністю заселена німцями.

За німецькою армією на півострів прибула айнзацгрупа «Д», яка розпочала свою діяльність в Румунії, рухаючись через південні регіони України та Крим на Північний Кавказ. Масове знищення кримського населення здійснювали сили айнзацгрупи «Д» поліції безпеки і СД під командуванням оберфюрера СС Отто Олендорфа. Окрім цього, у розстрілах брали участь службовці польової жандармерії Вермахту та підрозділи таємної польової поліції. Військова адміністрація, за повоєнними свідченнями Олендорфа й командира айнзацкоманди 11б Карла Рудольфа Вернера, вимагала від айнзацгрупи пришвидшити знищення єврейського населення.

Окупаційна влада розглядала питання про «расову належність» караїмів і кримчаків. Представники обох груп були переважно тюркомовними та пов’язаними з юдаїзмом. Нацистські відомства вивчали походження караїмів ще перед початком Другої світової війни. Його обговорювали й пізніше, як у РСХА (Головне управління імперської безпеки), так і в Міністерстві східних окупованих територій, особливо після нападу Німеччини на СРСР. Переважала думка, що караїми за походженням не євреї і не належать до єврейської релігійної громади. Відтак нацисти не здійснювали їх масового цілеспрямованого знищення. Кримчаків же нацистський режим вважав євреями, які розмовляють татарською мовою і перебувають у змішаних шлюбах із представниками інших громад. Це означало їхнє неминуче знищення нацистами.

За листопад-грудень 1941 року було вбито більшість євреїв і кримчаків у містах. Так, відомо, що 20 листопада євреїв Євпаторії зібрали біля вокзалу, а 25–26 листопада розстріляли (загинуло 603 особи). 5 грудня в Ялті євреїв зібрали у приміщенні Масандрівських казарм, 18 грудня їх вивезли до Магарачу. Там, де розстріляли 1500 осіб. 9–11 грудня у протитанковому рові на 10-му км шосе Сімферополь-Феодосія вбили 12 тисяч (за іншими даними – понад 14 тисяч) сімферопольських євреїв, з них – 1500 кримчаків. Повністю знищено євреїв Карасубазара, Бахчисарая та інших міст. 2 грудня 1941 року у Багерівському протитанковому рові неподалік Керчі розстріляли, за різними даними, від 2,5 до 7 тисяч осіб – переважно євреїв. Також на початку грудня неподалік заводу "Механік" вбили всіх євреїв Феодосії, а через 12 днів – 245 кримчаків. Тих, хто мешкав у сільській місцевості, знищували відразу на місці або в районних центрах. Більшість євреїв Криму були розстріляні, проте у січні 1942 року нацисти почали застосовувати й “душогубки” – також автомобілі із підведеною до закритого кузова трубою з вихлопними газами. Виявлення і вбивства єврейського населення на півострові продовжувалося аж до вигнання нацистів у квітні-травні 1944 року. 

Встановити точну кількість єврейських та кримчакських жертв складно через брак джерел, особливо донесень і зведень із сільської місцевості. Проте, за даними німецьких звітів, від середини листопада 1941 року до кінця березня 1942 року підрозділи айнзацгрупи «Д» вбили в Криму 30 211 євреїв. Зокрема, з 16 листопада до 15 грудня 1941 року знищено 2 504 кримчаків. Далі вбивства продовжувалися, але вже не були такими масовими. В червні 1942 року у Керчі після повторного її захоплення нацистами знищено кілька сотень кримчаків. У липні того ж року, після захоплення Севастополя, було вбито, за різними даними, від 1500 до 4200 цивільних євреїв. Червоноармійців-євреїв, які були у місті, також розстріляли. Враховуючи всі дані, більшість істориків говорить про близько 40 тисяч жертв серед євреїв і кримчаків.

Після вигнання нацистів із Криму живими лишалося лише 499 осіб. Дослідники констатують, що нацисти вбили близько 80% кримчаків від їх довоєнної кількості. Втрата основної частини етнічної спільноти мала незворотні наслідки. Серед знищених були майже всі представники старшої вікової групи – зберігачі та носії традицій, мови та культури. Серед мешканців Кримського півострову були й ті, хто під страхом неминучої смерті рятував і переховував євреїв і кримчаків від нацистського нищення. Наразі відомо 68 імен Праведників народів світу, що проживали в Криму.

За матеріалами УІНП