Сьогодні наше життя не можна представити без інформації, особливо під час війни. Як тільки ми прокидаємося, то автоматично тягнемся до телефону, щоб прочитати останні новини. Гарні новини нас заспокоюють та завдають настрій на цілий день. Погані навпаки пригнічують. 

Фото без опису

Інтернет став для більшості з нас основним джерелом інформації. І хоча насправді в ньому можна знайти достовірні факти, але так само легко натрапити на спотворену, напівправдиву інформацію. Тобто дезінформацію, яка має на меті сіяти паніку чи тривогу.

Що таке дезінформація

Дезінформація в Інтернеті є цілком навмисною. Вона полягає в наданні неправдивої або маніпулятивної інформації, яка вводить читача в оману. Дезінформація створює картину світу, яка не відповідає дійсності. Це в подальшому призводить до неправильних рішень і дій, а також створює хибне уявлення про конкретну інформацію.

В епоху Інтернету маніпулювання інформаційними повідомленнями стало потужним інструментом. Дезінформація може впливати на результати виборів, формувати соціальну поведінку та впливати на настрої людей зокрема і держави в цілому. При цьому веб-сайти з неправдивою інформацією не тільки підвищують свій рейтинг кліками, що впливає на залучення якомога більше унікальних користувачів, а й від цього отримують прибуток від реклами.

Що таке військова дезінформація та кібервійна?

Сьогодні, коли в Україні йде війна з росією, існує таке поняття як військова дезінформація, що стала однією з найбільших проблем. Цілі військової дезінформації три: ворог, власна армія та оточення. Діяльність включає передачу помилкової інформації — чуток, фальшивих документів, поширення чуток — щоб заплутати вашого опонента. Причому розповсюджується військова дезінформація з обох сторін, адже вона прагне приховати реальні наміри та плани.

У контексті фронтового бою необхідно також сказати, що таке кібервійна, адже, хоча вона ведеться не в окопах чи на фронті, вона відбувається у кіберпросторі. Мета – модифікувати та знищити інформаційні системи противника та атакувати канали зв’язку, через які він спілкується.

Кібер-війна є актуальною сьогодні як з боку противника, так і з боку українців. Наприклад, хакери з групи Anonymus ведуть війну в кіберпросторі з росією. Власне, в Інтернеті роками триває кібернетична конкуренція, в якій беруть участь найбільші країни світу.

У випадку військового контенту можу порадити читати виключно офіційні джерела інформації.

Які джерела інформації заслуговують на довіру?

Українські журналісти та творчі працівники офіційних сайтів здебільшого надають об’єктивну та достовірну інформацію та перевіряють її, адже Закон України «Про інформацію» передбачає відповідальність за зловживання правом на інформацію. Законом заборона інформація, що може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Сьогодні в Україні при РНБО діє Центр з протидії дезінформації (GPA), який застосовує штучний інтелект для ідентифікації потенційно небезпечної інформації та аналізує відомості про авторство та джерела походження інформації, забезпечує здійснення заходів щодо протидії поточним і прогнозованим загрозам національній безпеці та національним інтересам України в інформаційній сфері, займається забезпеченням інформаційної безпеки України, виявляє та протидіє дезінформації, сприяє ефективній протидії пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і кампаніям, запобігає спробам маніпулювання громадською думкою.

В той же час регулювання дезінформації як явища в українському законодавстві наразі відсутнє. Тому у соціальних мережах за неправдиву інформацію, якщо вона не стосується вищеперелічених порушень законодавства, автор практично не несе ніякої відповідальності.

За статистикою 62% українців отримують інформацію із соціальних мереж і 48% — з новинних сайтів. Дезінформація здебільшого поширюється в соціальних мережах через відсутність редакційного контролю, свободу публікацій для будь-якого користувача та можливість швидко створювати та поширювати інформацію безкоштовно. Користувачі Інтернету можуть легко поширювати вірусний вміст, що призводить до подальшого поширення на багатьох сайтах, де слабка редакційна політика або її немає взагалі. Отже, сьогодні соціальні мережі набрали величезної популярності, адже там кожен може створювати контент.

Тому в інтернеті, переповненому інформацією, стає вкрай важливо розрізняти джерела, що заслуговують на довіру, і ті, що вводять в оману.

Як же виявити дезінформацію у соцмережах та Інтернеті?

  1. Перевіряйте джерела інформації – шукайте авторитетні інформаційні агентства, експертів, яким можна довіряти, або офіційні ресурси, які надають точну та фактичну інформацію. Переконавшись, що джерело заслуговує на довіру, можна бути більш впевненим у достовірності отриманої інформації. Також пам’ятайте, що кожен у соціальних мережах може охарактеризувати себе експертом, але не кожен має знання, щоб висловитися на певну тему.
  2. Перевіряйте джерело на послідовність і підтвердження інформації – дезінформація, як правило, містить невідповідності, розбіжності або суперечливі деталі. Якщо інформація здається підозрілою, бажано знайти додаткові джерела, які підтвердять її достовірність. Критично оцінюючи докази і покладаючись на фактичні джерела, можна ефективно відрізнити дезінформацію від точної і достовірної інформації.
  3. Clickbait — найбільший друг дезінформації. І ми з цим найбільше стикаємося. Це помітні (їх ще називають клікабельні) заголовки, які викликають конкретні емоції та спонукають людину клацнути. Це один з найпопулярніших прийомів авторів, які створюють фейкові новини. Хоча слід зазначити, що деякі офіційні канали теж іноді використовують прийом клікабельності (найбільше це помітно в Ютубі).
  4. Маніпуляція інформацією. Як приклад — цитата вирвана з контексту. Зазвичай цим прийомом користуються автори, які спрямовують інформаційну атаку проти певної людини, а як доказ використовують його ж висловлювання, але не в повному обсязі.

Наприклад нещодавно Ілон Маск у своєму дописі у Твітер використав таку маніпуляцію проти Володимира Зеленського. В однієї із промов Зеленський, звертаючись до представників Заходу сказав: «Я попрохаю Байдена запросити Україну в НАТО, тому що Трамп ще не президент». Маск у Твітері написав: «Я попрохаю Байдена запросити Україну в НАТО (потім поставив три крапки і від себе додав: Немає сенсу говорити з Трампом). Тобто автор допису взяв тільки половину цитати опонента і дописав власні припущення, які кардинально змінюють суть висловлювання першоджерела.

Також до маніпулятивних можна віднести контент під назвою «Сендвіч». Коли починається новина з правдивої інформації, потім вставляється брехня, а потім знову йде правдива інформація. Наприклад сталася якась трагічна аварія – це факт, який не можна приховати. Потім автор робить припущення про винуватця цієї аварії, посилаючись на невідомого свідка, що є свідомим вкидом непідтвердженої інформації. А закінчує новину тим, що приїхала Швидка і забрала постраждалих у лікарню — це теж незаперечний факт. Але частина недостовірної інформації всередині правдивої вже пішла «гуляти» інтернетом.

  1. Перевіряйте обліковий запис, з якого надійшла інформація – люди, які поширюють дезінформацію зазвичай створюють десятки профілів, які так чи інакше пов’язані один з одним. З цим пов’язана ще одна порада – остерігайтеся профілів, які не є справжніми, а їх творці видають себе за людей та установи, яким ми повинні довіряти.
  2. Зверніть увагу на правильність мови – слова і фрази, які звучать незвично, повинні бути першим сигналом про те, що з повідомленням щось не так. Дезінформація часто надходить безпосередньо через перекладача.
  3. Обов’язково перевіряйте портали для перевірки підробок – якщо щось викликає у вас підозру або ви не впевнені чи дана стаття є підтвердженою інформацією, перегляньте веб-сайти, які перевіряють такі статті (список фактчекінгових платформ в Україні можна знайти в інтернеті).
  4. Думайте критично – одна з найкращих порад, яку слід дотримуватися кожному. Не сприймайте інформацію як належне, навіть якщо вона надходить з надійного джерела.

Як протидіяти дезінформації?

Запобігти загрозі дезінформації досить складно, оскільки технології доставки та спотворення інформації постійно змінюються, але можливо.

  1. Повідомляйте та протидійте дезінформації на платформі, де вона поширюється. Facebook, Google і Twitter мають власні системи, що дозволяють читачам повідомляти про неправдиву інформацію. Важливо повідомляти й розвінчувати дезінформацію на платформах, де її спочатку поширили. Так можна краще охопити аудиторію, яку дезінформували.
  2. Обов’язково читайте всю новину (а не тільки заголовок) перед тим як її розповсюдити. Якщо історія звучить нереалістично або занадто добре, подумайте чи може бути це правдою. Правдива історія містить багато фактів, цитати експертів, офіційну статистику або дані опитувань. Вона також може містити свідчення очевидців.
  3. Перевірте чи не є допис в інтернеті жартом. Сатиричні сайти часто роблять вірусні неправдиві історії заради розваги.
  4. Віддавайте перевагу якісним ЗМІ, а не соцмережам. Споживайте не швидкі новини, а повільні (лонгриди, аналітику тощо), які дозволяють краще розібратися в тому, що відбувається.
  5. Перевірте автентичність зображень або відео. Зображення, які ви бачите в новинах, могли бути відреаговані, змінені або взагалі створені за допомогою штучного інтелекту. Також майте на увазі, що зображення може бути правдивим, але просто використовуватися в розрізі іншого контексту. Для перевірки використовуйте додаток звороний пошук зображень Google.

Сьогодні важливо усвідомлювати, що дезінформація чинить негативний вплив на свідомість людини, вона відображається на суспільній думці, виборах, безпеці держави і людей, здоров’ї та житті, кар’єрі тощо.

Підсумовуючи, можна зазначити, що в цифрову епоху дезінформація вийшла на «новий рівень» та безумовно стала одним із головних викликів як для окремих держав, так і для усього міжнародного співтовариства. А тому розроблення правових механізмів протидії даному явищу стало як ніколи актуальним не тільки для окремої країни, а й для світу в цілому.

За матеріалами з відкритих джерел