Історія військового з Лисичанська Гліба Лисицького
У партнерстві з журналом Playboy Ukraine вийшов проект «На межі» про українського піхотинця Гліба Лисицького, який отримав поранення в запеклих боях під Бахмутом. Ця щемлива розповідь, якою поділився 3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгена Пікуса, проливає світло на стійкість та жертовність українських захисників.
31-річний старший сержант Гліб Лисицький з позивним "Фокс" родом із міста Лисичанськ. Випускник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, де він вивчав транспорт, кар’єрний шлях Гліба отримав несподіваний поворот. Хоча він міг би продовжувати викладати в галузі автомобілебудування, його потягнув світ кулінарії. Почавши офіціантом, він старанно просувався по кар’єрних сходах на кухні, згодом став шеф-кухарем.
«У 2017 році я якось пішов на роботу і вирішив, що хочу кардинально змінити своє життя, Я хотів зробити щось корисне для своєї країни. На той час Лисичанськ був в окупації і повернувся. Я не хотів, щоб це повторилося, тому я вирішив захищати свій дім, свою родину, своїх друзів» — згадує Гліб. Цей переломний момент привів його до призову на строкову військову службу, де він розпочав навчання військовій справі. Після закінчення навчання був направлений в артилерійську бригаду. Відданість службі привела його до підписання контракту із Державною прикордонною службою.
Після повномасштабного російського вторгнення першими бойовими завданнями Гліба були оборона Кремінної, потім бої під Святогірськом і Бахмутом. Спочатку він працював офіцером із зв’язку, але вважав, що робота у штабі за столом не приносить задоволення. «Я був зв’язківцем, але це було не для мене – сидіти в штабі, звітувати», – пояснює він. Прагнення бути на передовій незабаром привело його до роботи з протитанковим гранатометом. Від підриву мосту у Святогірську, щоб перешкодити просуванню ворога, до евакуації поранених, Гліб брав на себе різні відповідальні завдання.
Переломний момент у його службі настав 14 січня 2023 року. «Приблизно вдень я отримав наказ знову зайняти важливу втрачену позицію. Ми наступали двома групами. Відразу за одним із пагорбів ми виявили новостворені позиції противника, якими вони мене атакували. Я почув автоматну чергу, а потім... Я прийшов до тями на землі, був поранений у ліву руку». Незважаючи на поранення, Гліб одразу почав повідомляти про ситуацію, але потрапив під шквальний вогонь, у тому числі з гранатометів та РПГ. Осколки пробили йому обличчя, щелепу, язик, шию та м'які тканини. Він описує наслідки як криваве місиво в роті з металевим присмаком, але, як не дивно, він не відчував болю.
Своїм життям Гліб завдячує товаришам «Хмелю» та «Живчику», які, ризикуючи життям, рятували його. Його занесли під укриття, і Гліб згадує, як йому було важко дихати через пробиті легені. Незважаючи на труднощі, вони повернулися на свої позиції під постійним ворожим вогнем. «Я пам’ятаю, як думав про свого сина. Я думав, що хочу повернутися додому, побачити, як він росте. Це додало мені сили зробити кроки, необхідні для виживання». — каже Гліб.
Поранення, отримані в цьому бою, нанесли невиправної шкоди . Гліб визнає, що дрібну моторику руки майже неможливо відновити, хоча її основна функція збережена. Найбільше він бореться з травмами обличчя, які призвели до ускладнення мовлення через інсульт, лицьових пластин і часткової втрати язика.
Незважаючи на ці виклики, Гліб зберігає непохитний дух і чітке бачення майбутнього. «Мрію колись повернутися до рідної домівки, рідного Лисичанська. Це місто, де я народився і виріс. Там поховані мої предки, це моя земля", - говорить чоловік. Мріє подорожувати світом зі своєю сім'єю. Але важливішим за будь-яке місто чи план подорожі вважає можливість жити в незалежній, сильній державі, яка робить усе для своїх громадян, серед людей, які не здалися і боролися до кінця за себе, свої родини та свою Україну.
За незламну мужність і самовідданість Гліб Лисицький нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медаллю «За сприяння Збройним Силам України», медаллю «Ветеран бойової служби», «Ветеран війни (учасник АТО). )», нагрудним знаком «Відмінний прикордонник» Державної прикордонної служби України та "За відвагу в службі" від МВС. Його історія є яскравим свідченням мужності та стійкості борців за волю України.
У фільмі ви побачите унікальний шлях бійця від початку повномасштабного вторгнення записаний на нашоломну екшн-камеру, а коментарі побратимів та учасників подій дозволяють відчути те, що проживали хлопці на війні.
«ФОКС – ІСТОРІЯ БІЙЦЯ» – це розповідь про мужність, яка надихає. Це історія про людину, яка не тільки вистояла, але й стала прикладом для інших. Про мрії, які живуть навіть на війні. Про ціну, яку ми платимо за свободу. І про віру, яка допомагає перемагати.
Посилання на фільм - https://youtu.be/anoxEtYI8Ss
