Як діти реагують на стрес та як правильно заспокоїти і підтримати дитину

Усі ми зараз живемо в абсолютно нових умовах, що природно викликають страх, паніку та розгубленість, особливо у дітей. Підтримка одне одного та вміння заспокоїти оточуючих, насамперед дітей, є надзвичайно важливою.

Як діти різного віку реагують на стрес та кризові ситуації:

• Діти 0-3 років: Відчувають дратівливість, плачуть, виявляють нав'язливу або агресивну поведінку, бояться гучних звуків, криків і різких рухів. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
• Діти 4-6 років: Відчувають безпорадність, страх розлуки, можуть відтворювати біль в іграх, заглиблюватися в себе та не спілкуватися. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти та запевнити дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
• Діти 7-10 років: Можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
• Діти 11-13 років: Відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, дім, звичний спосіб життя. Розуміння ситуації та тривога за майбутнє можуть збільшити занепокоєння. Батькам варто відкрито говорити про своє переживання та допомагати дітям підтримувати соціальні зв'язки.
• Діти 14-18 років: Можуть проявляти небезпечну поведінку, мати суїцидальні думки, реагувати як дорослі. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.

Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це нормальна реакція, і батькам не варто лякати.

Перш за все дорослим потрібно забезпечити «завдання виживання» – заспокоїти дитину тощо. Після стабілізації умов можна працювати над відновленням, а деякі навички повернуться самою собою.

Що робити дорослим, щоб заспокоїти та підтримати дитину:

1. Говоріть із дитиною спокійно та відкрито.  Оберіть спокійний момент і обговоріть з дитиною, використовуючи прості та зрозумілі слова. Важливо, щоб саме ви зберігали спокій, адже ваш стан передається дитині. Підліткам допоможіть знайти перевірену інформацію – емоції можуть заважати їм критично мислити.
2. Демонструйте надійність. Запевніть дитину, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч.
3. Обговоріть правила безпеки. Поясніть, як важливо слухати старших і слідувати інструкціям. Заздалегідь домовтеся про місце зустрічі у разі втрати зв'язку.
4. Грайте та використовуйте заспокійливі вправи. Ігри допомагають зняти напругу. Це можуть бути ігри з пластиліном, малювання, настільні ігри або навіть просто вправи на дихання та розслаблення.                                                                                                                       
5. Виконуйте вправи при панічній атаці.                                                                      
6. «Займіть» чимось аудіальний канал дитини.  Для цього можна співати хором, горланити кричалки, слухати в навушниках аудіоказки та музику тощо.
7. Ще кілька речей, як можна відвернути увагу дитини:

• Обіймайте дитину, жартуйте з нею.
• Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.
• Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
• Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. Пояснюйте дитині про важливість бути зібраними та допомагати одне одному.
9. Довірте дитині посильне для неї відповідальне завдання. Психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа,  уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.
10. Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість.  Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися.Після вивільнення негативних емоцій важливо переключитися на щось позитивне: обійми, теплі слова, перегляд улюбленого мультфільму.

Важливо пам'ятати, що головне – це ваша любов та підтримка. Будьте поруч зі своєю дитиною, слухайте її, намагайтеся зрозуміти її страхи та переживання. Разом ви можете подолати будь-які труднощі. Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.