Луганщина: край козаків, промисловості, древніх обрядів та сучасної культури
Луганщина – унікальний край на сході України, де переплелися козацька вольниця, промислова міць, старовинні обряди та сучасна культура. Природні багатства, прагнення козаків до нових земель та західні інвестиції створили тут неповторний колорит: потужна промисловість співіснувала з культурними пошуками, а стародавні традиції гармонійно поєднувалися з креативністю в кулінарії.
У 1991-му 84% жителів Луганщини підтримали відновлення незалежності України на референдумі. Однак саме ця область ще в 2014-му зіткнулася з російською агресією, і велика частина Луганщини досі є тимчасово окупованою. Усі ці роки українська культура та історія тут послідовно знищуються, а сотні тисяч мешканців Луганщини були змушені покинути свої домівки.
Попри всі випробування, Україна не припиняє боротьбу за свою землю та своїх людей. Віримо, що Луганщина обов’язково буде звільнена, і її унікальна культура та історія знову розквітнуть на вільній українській землі.
- Місто промисловості та культури
На початку 16 століття в цьому регіоні з'явилися козацькі поселення, що згодом об'єдналися в Кальміуську паланку. На місці сучасного Луганська розташовувалося козацьке поселення Кам'яний Брід. Наприкінці 18 століття тут збудували ливарно-гарматний завод, що став поштовхом до формування сучасного міста.
Населення Луганщини сформувалося з нащадків козаків, будівельників заводу та селян, яких залучили до допоміжних робіт. Серйозний внесок в розвиток та індустріалізацію регіону зробили іноземці — наприкінці 19 і на початку 20 ст. інвестори та промисловці з Бельгії, Франції, Великої Британії, Німеччини та Швейцарії вклали в Луганщину та Донеччину понад 800 мільйонів золотих франків.
У 20 століть Луганськ став промисловим центром, зокрема у вугільних, металургійних та машинобудівних галузях. На початку 21 століття тут працювало 87 великих підприємств, а населення міста перевищувало 400 тисяч осіб.
9 березня 2014-го в місцевому арткафе відбувся Шевченко-фест на честь дня народження Тараса Шевченка — головного письменника в історії України. У той же день проросійські сили увірвалися до Луганської обласної державної адміністрації. Згодом почалися атаки на українських активістів, а проросійські акції набирали обертів. У 2022 році Луганська область була майже повністю окупована російською армією.
Окупація завдала місту катастрофічних збитків. Значна частина мешканців змушена була покинути свої домівки. Попри це, луганчани продовжують жити та працювати в інших куточках України, чекають на звільнення рідного міста та повернення Луганщини до складу України.
- Вишиванка: одяг, що став символом України
Вишиванка – це традиційний український національний одяг, який вирізняється своїм багатим оздобленням та неповторним кроєм. Це сорочка, яка зазвичай має довгі рукави, вишивку на комірі та грудях, а також численні декоративні елементи, такі як ґудзики, оборки, та мережки. Стиль та техніка виконання вишиванки залежать від регіону, надаючи кожному куточку України свої унікальні риси і Луганщина не є винятком
Для Луганщини характерні геометричні мотиви та рослинні орнаменти, виконані грубою ниткою, що створює рельєфний ефект. Кожен елемент вишивки має своє символічне значення: білий – чистота, чорний – смуток, червоний – любов. Вишитий одяг завжди був популярним на Луганщині, про що свідчать архівні фотографії початку 20 століття.
Вишиванка – це не просто одяг, а один із ключових символів української культури та ідентичності. Дотепер її одягають на святкові та релігійні заходи, і все частіше їх одягають у повсюдному житті. Вишиванка стала частиною і високої моди, прикрашаючи образи таких світових зірок, як Діта фон Тіз, Демі Мур, Мей Маск, Кетрін Зета-Джонс, Гелен Міррен. Вона є уособленням української душі та гордості.
- Видатні постаті Луганщини: крізь терни до зірок
Луганщина давно славиться талановитими людьми, які зробили значний внесок у розвиток науки, літератури та мистецтва. Але їхній шлях часто був усіяний тернами через любов до України, особливо в радянські часи.
Згадаймо Івана Світличного, літературного критика і поета, який за свою громадянську позицію зазнав утисків і ув'язнення. Микола Руденко, письменник, правозахисник і герой війни, понад десять років провів за ґратами за "антирадянську пропаганду". А Василя Голобородька вигнали з інституту та заборонили друкувати його твори лише за те, що він поділився текстом дисидента Івана Дзюби.
Сьогоднішнє покоління луганчан продовжує боротьбу за свободу. Сергій Жадан, уродженець Старобільська, є одним із найвидатніших сучасних українських письменників. Його твори перекладені багатьма мовами та видані по всьому світу. У 2022 році він отримав Премію світу німецьких книгарів за свою творчість і гуманітарну позицію, а також був номінований на Нобелівську премію з літератури. Жадан не лише талановитий письменник, але й харизматичний вокаліст панк-гурту "Жадан і Собаки".
Артур Пройдаков з тимчасово окупованого міста Кадіївки в Луганській області — фактично живе підтвердження того, що Луганськ — це Україна. Він став найкращим педагогом року, вигравши Global Teacher Prize Ukraine 2021.
Микола Мащенко – видатний кінорежисер, письменник, народний артист України та лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка, родом із села Мілуватка Сватівського району. З 1957 року його творчий шлях був тісно пов’язаний з Київською кіностудією, де він, зокрема, працював другим режисером в Івана Кавалерідзе над фільмом «Повія».
Уже в 1962 році заявив себе як самостійний режисер, знявши фільм «Радість моя». Його фільмографія налічує понад 20 картин, серед яких знакові «Овод», «Вінчання зі смертю» та «Богдан-Зіновій Хмельницький». Мащенко не лише знімав кіно, але й часто писав сценарії до своїх робіт. З 1989 по 2004 роки він відвідував кіностудію Довженка.
Микола Мащенко залишив свій слід і в літературі, написавши книги «Зоря для матері», «Мамо, рідна, єдина...», «Відьма-енкаведистка», «Спогад про любов. Троє», «Остання атака», а також праці з історії телебачення. Він виховав цілу плеяду таланових акторів, які з вдячністю згадують його наставництво.
- Скульптури родом зі стародавніх часів
У 2010 році провели конкурс “Дива Луганщини”, метою якого було обрати найцікавіші об’єкти та пам’ятки краю. Перше місце з великим відривом зайняв Парк-музей кам’яних баб.
На території Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка знаходиться унікальна колекція антропоморфних скульптур. Деяким із них — кілька тисяч років, однак більшість датуються 11-13 ст. Тоді їх ставили по всій Україні половці — кочовий народ, що тоді жив на цих землях. Для фігур обирали місця на найвищих ділянках степу — пагорбах і курганах — та присвячували предкам.
Загалом в Україні знайдено кілька тисяч кам’яних баб, а найбільші колекції — у Дніпровському історичному музеї та в Луганську. Просто неба тут стоять 68 унікальних фігур, які століття тому створювали люди, які тоді населяли Луганщину — щоби ті, хто живе тут зараз, пам’ятали про свою давню історію.
- Стародавні обряди
Луганщина — край, де збереглися автентичні українські традиції. Серед найцікавіших, наприклад, стародавній обряд випікання різки. На весілля в селах регіону і досі створюють так зване весільне дерево. Для цього зазвичай беруть ароматну гілку вишні, ліплять на неї шматочки солодкого тіста, запікають, а потім прикрашають квітами, ягодами калини, шишками, кольоровими стрічками. Увесь процес супроводжується піснями й заговорами на щастя для молодят. А під кінець весілля різку розбирають та дарують гостям.
А у вже згаданому переліку елементів нематеріальної культурної спадщини згадуються й інші автентичні обряди Луганщини — як-от лозоплетіння, випікання хліба, автентичні пісні. Через окупацію стародавні традиції втрачаються, однак Україна докладає усіх зусиль, щоби зберегти оригінальну культуру Луганщини.
- Готель, який здався надто українським
Найкращим готелем Луганська вважається “Україна”, який до 1991-го називався типово для СРСР — “Жовтень” на честь Жовтневої революції. А історія будівлі — показова для своїх часів.
Побудували шестиповерхову споруду у 40-х роках 20 ст. за проєктом знаменитого архітектора Йосипа Каракіса. Фасад з цегли прикрашений своєрідним мозаїчним “килимом”. Він нагадує художні традиції, якими архітектор у дитинстві пройнявся на Поділлі, та перегукується з українським модерном.
За ефектну будівлю, що прикрасила центр Луганська, Каракіса похвалили в Академії архітектури. Однак вже за рік піддали там же нищівній критиці. Нібито готель став проявом “буржуазного націоналізму” та космополітизму архітектора. У сталінські часи такі ярлики загрожували серйозною небезпекою. Каятися Каракіс не захотів — і був звільнений з роботи. Пізніше він зізнався, що йому пощастило — замість звільнення для талановитого архітектора готували заслання в табори.
- Унікальна кухня від капусняка до шахтарського торту: Смаки Луганщини
Луганська область – край, де дбайливо зберігають старовинні рецепти, що передаються з покоління в покоління. Серед них особливе місце займається павлівський капусняк з рибою, який готували на свято та толоки. Ця ситна страва, ймовірно, бере свій початок саме в Україні, а її кислий смак зумовлений квашеною капустою. Павлівський капусняк навіть внесено до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.
Не менш знаним є й куліш, який колись варили козаки в походах. Згодом цей рецепт поширився на всю Україну. У заможних родинах куліш готували на м'ясному або рибному бульйоні, а бідніші сім'ї обходилися пісним варіантом. Сьогодні на Луганщині, зокрема в районі Новопскова, готують куліш зі свининою на відкритому вогні, що додає йому особливого аромату та смаку.
На десерт луганчани обирають легендарний "Шахтарський" торт. Створений за мотивами вишуканих європейських цукерок, він вражає насиченим шоколадним смаком та великою кількістю горіхів. Цей торт, що готується без борошна, став культовим символом регіону, улюбленим подарунком та сувеніром.
Після 2014 року кондитерська фабрика, яка виробляла торт «Шахтарський», перевезла своїх працівників на підконтрольну територію України та відновила виробництво практично з нуля. Сьогодні луганчани продовжують працювати над створенням улюблених ласощів, зберігаючи традиції рідного краю.
За матеріалами з відкритих джерел.
