20 серпня Верховна Рада України ухвалила важливий Закон України «Про захист конституційного законодавства у сфері діяльності релігійних організацій» (реєстр. № 8371). З огляду на його суспільну чутливість та стратегічну значущість, а також для протидії поширенню дезінформації та маніпулятивних інтерпретацій його змісту Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) підготувала вичерпне роз’яснення.

Фото без опису

Основою Закону є заборона діяльності російської православної церкви (РПЦ) на території України. Це зумовлено тим, що РПЦ визнано ідеологічним продовженням режиму держави-агресора та співучасницею воєнних злочинів і злочинів проти людяності, що вчиняються від імені росії. Міжнародна спільнота також засудила її дії: ПАРЄ у своїй Резолюції 2540 (2024) оперативно засудила діяльність РПЦ, а Парламент Естонії визнав її терористичною організацією.

Закон чітко визначає механізм для релігійних організацій, пов'язаних із РПЦ. Вони мають вийти з її складу. Для цього їм надаються широкі можливості в рамках чітко прописаної процедури. ДЕСС відповідає встановленому факту такого входу, здійснюючи відповідне дослідження. Якщо зв’язок встановлено – наприклад, через вхід представників до керівних органів РПЦ (її Синоду, Архієрейського Собору, Синодальних комісій, Міжсоборної присутності), ДЕСС надсилає припис із вимогою розірвати ці зв’язки та надати відповідні докази. У разі виконання припису, положення Закону про недопущення діяльності релігійних організацій, афілійованих з РПЦ, до них не застосовуються.

Релігієзнавча експертиза, проведена ДЕСС на початку 2023 року, встановила належність УПЦ до РПЦ. Проте, це не означає автоматичну заборону діяльності УПЦ. Закон України забороняє діяльність РПЦ як іноземної організації з центром у країні-агресорі. До релігійних організацій, афілійованих з РПЦ, застосовуватиметься вищеописана процедура. Тобто, після отримання припису, вони повинні будуть вийти зі складу РПЦ.

У разі відмови, ДЕСС звертається до суду, який і вирішує питання про припинення діяльності організації. Деякі коментатори вважають, що Закон фактично забороняє УПЦ, після чого вона не може виконати вимогу про виключення згадки про себе зі статуту РПЦ.

Однак Закон передбачає, що це положення не використовується, якщо керівництво РПЦ публічно повідомляє про вихід з її керівних органів і розриває зв'язок з цією Церквою.

1 червня 2023 року, відповідаючи на запит ієрархів УПЦ щодо заходів, які можна вжити, щоб їх не вважали частиною РПЦ, ДЕСС у своєму листі серед іншого вказала таке:

  • оприлюднити офіційний документ органу церковної влади або особи (осіб), уповноважених говорити від імені УПЦ, про вихід УПЦ з усіма її єпархіями, синодальними установами, благочиннями, монастирями, духовними навчальними закладами, братствами, сестринствами, парафіями та місіями зі складу РПЦ;
  • архієреям та клірикам УПЦ, які входять до складу єпископату РПЦ, її Синоду, синодальних установ, комісій Міжсоборної присутності, надіслати заяви про вихід з них і оприлюднити ці заяви;
  • офіційно повідомити Помісні Православні Церкви про вихід УПЦ зі складу РПЦ.

Україна не вимагає від УПЦ жодних змін у віровченні, літургії чи календарі. Єдина вимога – вийти зі складу РПЦ, яка підтримує війну проти України. Історичний досвід США, де під час війни за незалежність молитва за британського короля вважалася зрадою, демонструє, що держави мають право захищати себе від ворожих впливів.

Українська влада має такі підстави для обмеження діяльності РПЦ, як і європейські країни для заборони на носіння бурки в громадських місцях або заборона на будівництво мінаретів у Швейцарії. Закон "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій" спрямований на запобігання підривній діяльності РПЦ, яка стала ворогом української державності та релігійної свободи. З 2014 року РПЦ виправдовувала вбивства священиків, руйнування храмів та переслідування віруючих на окупованих територіях, де вільно діє лише вона.

Закон не забороняє жодній церкві, а лише не допускає підпорядкування організацій центрам, які прагнуть знищити українську ідентичність. Старообрядницька та Істинно Православна Церкви вже розірвали зв'язки з країною-агресором. Україна пишалася і пишається досягненнями у сфері релігійної свободи. У неї не було ані заборонених церков, ані зачинених храмів. Російське вторгнення, в якому взяла активну участь РПЦ, змусило нашу країну захистити себе від зловживання і маніпуляції релігією з боку держави-агресора.

Так, 11 квітня 2024 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій заявила, що жодна організація – світська або релігійна – центр якої знаходиться в державі-агресорі, не може діяти в Україні. 16 серпня 2024 року на зустрічі з Президентом України члени ВРЦіРО підтвердили свою позицію і підтримали курс Президента на духовну незалежність країни. Водночас вони підкреслили, що навіть в умовах жорстокої кровопролитної війни в Україні пошановується релігійна свобода, яка не зазнає утисків.

Закон не є забороною Української Православної Церкви. Він лише не дозволяє підпорядкованість релігійних організацій на території України російській Церкві, яка проголосила «священну війну» проти України.