Коли стихає літо, ми згадуємо тих, чиї голоси замовкли назавжди
29 серпня – День пам'яті Захисників України, що загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Мене звати Андрій. Я ветеран, що повернувся з фронту, і мої побратими, які не повернулися, завжди зі мною. Я знаю, як пахне окопна земля, як гуде в вухах від вибухів, і як сильно болить душа, коли втрачаєш побратима. Тому 29 серпня для мене — це не просто державна дата. Це особистий день скорботи і шани.
Цей день нагадує нам, що війна не закінчилася. Вона триває, і ціна, яку ми платимо, — це життя найкращих синів і доньок нашої країни. Згадуючи їх, ми не просто віддаємо данину минулому. Ми даємо обіцянку майбутньому. Обіцянку, що їхня жертва не була марною.
Кожен із загиблих Захисників, про яких ми говоримо, — це не просто ім'я на стелі. Це чийсь батько, чийсь син, чийсь брат. Це хлопець, який мріяв про сім'ю, який любив свою землю, який знав, що таке бути справжнім чоловіком. Їхні усмішки, їхні мрії, їхні плани — усе це стало частиною нашої боротьби.
Я звертаюся до кожного з вас, жителів нашої громади. Вшануймо пам'ять Героїв. Поговоріть зі своїми дітьми про їхній подвиг. Відвідайте могили, покладіть квіти, запаліть свічку. Нехай кожен знає, що ми пам'ятаємо, що ми цінуємо, що ми не забудемо.
Пам'ять — це зброя, що дає нам силу. Пам'ять — це світло, що веде нас до Перемоги. Пам'ять — це наша основа, на якій ми будуємо вільну Україну.
Вічна слава полеглим Героям!
Андрій Ширков, житель села Райгородка, ветеран російсько-української війни

