Серед усіх злочинів, вчинених державою-окупантом, особливо жахають злочини проти українських дітей. Зокрема, згідно з даними державного порталу «Діти війни», за час повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України загинуло 673 дитини, 2279 поранені, 2232 дитини вважаються зниклими безвісти, 48295 дітей знайдені, 19295 дітей депортовані та/або примусово переміщені на територію рф з тимчасово окупованих територій України або територій, які перебували під російською окупацією, 1859 дітей повернуті в Україну, 20 дітей постраждали від сексуального насильства.

Фото без опису

Парламентська група підтримки України Парламентської Асамблеї ОБСЄ (ПА ОБСЄ) оприлюднила доповідь Членкині парламенту (ШВЕЦІЯ) Каріни Одебрінк «Викрадення та депортація українських  дітей росією», у якій зазначено, що в подальшому таких дітей піддають русифікації та мілітаризації, зокрема змушують розмовляти російською мовою, співати російський гімн, брати участь у військових маршах і навіть навчають поводитися зі зброєю. Ба більше, ті нечисленні діти, яких вдалося повернути, виявляють ознаки психологічного та фізичного насильства, а також пов’язаних із цим травм — зокрема, беззаперечного підкорення дорослим і страху вживати українську мову.

Підтвердження фактів геноциду росіян проти українських дітей

Депортація груп населення, незалежно від мотивів, заборонена Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 1949 року, учасницею якої є російська федерація, та вважається воєнним злочином. Насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу вважається злочином геноциду відповідно до статті ІІ Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 1948 року. Системна депортація, перевиховання, усиновлення та виховання дітей з України, задокументовані і є доказами воєнних злочинів та злочинів проти людяності. У сукупності з іншими доказами, вони можуть підтвердити факт геноциду росіян проти українців.

Ще на початку повномасштабної війни Верховна Рада України засудила незаконні дії російської федерації щодо українських дітей, які однозначно свідчать про спланований, заздалегідь прорахований процес примусової депортації дітей з України з метою їхнього ідеологічного перевиховання, асиміляції з російським населенням і використання в інтересах держави-агресора.

Ця системна практика примусового усиновлення та подальшого викорінення української ідентичності у викрадених з України дітей здійснюється ще з 2014 року за прямої участі та підтримки найвищого керівництва у кремлі. Президент росії путін підписав закон про спрощений процес усиновлення та натуралізації українських дітей, виділив кошти на цей проект і наказав військовим допомагати у перевезенні дітей.

Тому у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт російського президента путіна та російської уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової. Ордери, видані судом в Гаазі, звинувачують цих високопосадовців у воєнному злочині примусової депортації дітей з окупованих територій України до російської федерації.

Скільки дітей викрала росія

Джерела щодо кількості українських дітей, які були примусово депортовані до росії, дають різні оцінки: близько 20 000 осіб підтверджено Україною, тоді як Єльська лабораторія гуманітарних досліджень оцінює цей показник у близько 35 000. В той же час марія львова-бєлова заявила, що понад 700 000 українських дітей були «переселені» до росії, в той час як її українська колега, Дар'я Герасимчук, оцінює реальну кількість у межах від 200 000 до 300 000 осіб.

Чому неможливо точно визначити цифру, бо росія постійно відмовляється надавати Україні або іншим міжнародним сторонам будь-які дані про переміщених дітей, що також є порушенням міжнародного права і практично унеможливлює підтвердження справжньої кількості депортованих дітей.

Серед українських дітей, депортованих до росії, є як ті, що мають встановлених або відомих батьків чи законних опікунів, так і ті, у яких таких осіб немає, а також діти, якими опікуються українські державні установи. Вік дітей варіюється від кількох місяців до 17 років. Російська влада наводить низку підстав для цих депортацій, серед яких програми культурного обміну, евакуація з зони бойових дій, медична допомога, подорож до рекреаційних літніх та військово-патріотичних таборів. Під будь-яким або декількома з цих приводів дітей переміщують до закладів у росії, на окуповану росією територію України або до союзної з росією білорусі.

Як повернути депортованих дітей в Україну

Безумовно, найбільшим викликом у поверненні незаконно депортованих дітей, є їх ідентифікація. Як вже зазначалося, росія не поділилася жодними даними про примусові депортації, і навіть якби список дітей був наданий, необхідно було б визначити їхнє поточне місцезнаходження, а також встановити можливі прийомні/опікунські сім'ї.

До того ж, ситуацію значно ускладнює те, що багатьом дітям були змінені свідоцтва про народження та імена, щоб вони виглядали російськими, а також те, що частина дітей була депортована у такому ранньому віці, що, можливо, вони вже не пам’ятають своє походження чи рідну домівку в Україні.

Таким чином значна частина дітей, які стали жертвами російської схеми депортації, матимуть травматичний досвід, тому їхня реінтеграція в українське суспільство потребуватиме обережного та професійного підходу з дотриманням принципу найкращих інтересів дитини. Відповідні установи, зокрема суди та правоохоронні органи, мають бути належним чином підготовлені до роботи з дітьми, які пережили травми, аби не уповільнювати їхнє відновлення. Надважливо, щоб після повернення діти мали доступ до кваліфікованої допомоги в галузі дитячої психології, що охоплює не лише роботу психологів, а й соціальних працівників та інших відповідних фахівців. 

Рекомендації ПА ОБСЄ по поверненню українських дітей

На думку Каріни Одебрінк, ПА ОБСЄ повинна вживати більш рішучих заходів для забезпечення виконання рішень щорічних декларацій щодо українських дітей. На додаток до прийнятих заяв, асамблея має розглянути можливість здійснення наступних кроків:

  • вимагати від росії надання списку викрадених дітей;
  • необхідно тиснути на росію з метою негайного припинення примусової депортації, переміщення та незаконного утримання українських дітей. А білорусь, як союзник росії, має припинити розміщення депортаційних таборів для українських дітей внаслідок жорстких санкцій проти неї;
  • закликати уряди всіх цивілізованих країн активізувати співпрацю з українськими колегами по поверненню дітей;
  • підтримувати та поглиблювати міжнародну взаємодію та співпрацю, насамперед у рамках Міжнародної коаліції за повернення українських дітей;
  • підтримувати фінансування таких організацій, як Єльська лабораторія гуманітарних досліджень (Yale HRL);
  • переговори про мир і припинення вогню повинні включати домовленості про безумовне та безпечне повернення українських дітей;
  • закликати виконавчі структури ОБСЄ задіяти Московський механізм для подальшого розслідування викрадень, скоєних російською федерацією.

Повна доповідь Каріни Одебрінк

Повернення українських дітей — це один із ключових кроків у ширшій боротьбі за те, щоб діти ніколи не ставали заручниками війни. Усі дії мають здійснюватися, виходячи з найкращих інтересів дитини відповідно до міжнародного права.

Підготувала Катерина Оленченко, начальниця відділу у справах дітей Коломийчиської СВА