Культура як опора громади: досвід Коломийчиської СВА у збереженні ідентичності

Коломийчиська громада продовжує розвивати культурне життя в умовах релокації. Проведення заходів, створення локальних культурних продуктів і підтримка зв’язків між земляками стали важливою частиною соціальної стійкості громади.

ГОЛОСИ, ЩО НЕ ЗАТИХАЮТЬ

За час роботи в релокації фахівці громади створили логотип та сувенірну продукцію для представлення громади, підготували презентаційні матеріали українською та англійською мовами, а також серію відео про життя громади до війни та під час окупації.

Одним із найщиріших проєктів громади стала сторінка «Історії та спогади земляків» на офіційному сайті. Це не просто віртуальна збірка спогадів – це літопис, який щодня пишуть самі мешканці. Хтось згадує довоєнне життя, коли на сільських вулицях лунав дитячий сміх, а хтось уперше наважується проговорити біль перших днів окупації. Цей проєкт – приклад того, як навіть у цифровому форматі можна зберегти живий голос громади й створити простір для емпатії.

Окремою подією стало видання поетичного збірника «Поезія рідного краю», до якого увійшли твори земляків. Також була організована фотовиставка «Розділені лютим», що показала трансформацію населених пунктів громади внаслідок бойових дій.

Не менш резонансною була подія, організована до Дня Захисників і Захисниць України, коли ветеран Андрій Ширков із села Райгородка презентував власну книгу «Райгородськ. 24.02.2022. Поклик війни».

Його історія – це не лише хроніка боїв, а й розповідь про цивільних, які стали на захист, про силу духу, яка не зламалася перед загрозою. Такі зустрічі щоразу доводять: герої живуть поруч, а їхній досвід – це безцінний скарб для молодого покоління.

ОБ’ЄДНАНІ ПАМ’ЯТТЮ: МОЛОДЬ ОБИРАЄ ГІДНІСТЬ

Окрема гордість громади – Куземівський ліцей, який став осередком патріотичного виховання. Учні активно беруть участь у творчих конкурсах і патріотичних ініціативах різних рівнів. Зокрема, аматорки прикладного мистецтва здобули призові місця у Національній виставці-конкурсі «Український сувенір».

Педагоги переконані: виховувати любов до Батьківщини неможливо без глибокого знання власної історії. Тому в межах гри «Сокіл» («Джура») учні виконали серйозну пошуково-дослідницьку роботу, присвячену загиблим Захисникам громади. Вони опрацьовували архівні дані, спогади рідних і створювали проєкти, які повертають імена Героїв із небуття.

Юні дослідники також підготували відеоролики про життя громади до початку вторгнення та в період окупації. Це своєрідний урок історії, створений руками дітей, який уже сьогодні формує в них критичне мислення та розуміння ціни свободи.

Коли говорять про культурну стійкість громади, насамперед згадують виставку handmade-робіт, що експонувалася в харківському офісі адміністрації. Вишиті ікони та рушники, ляльки-мотанки, в’язані вироби, килими, картини з краєвидами рідних сіл – кожен експонат став більше, ніж просто витвором мистецтва.

Це свідчення того, що навіть втративши домівки, люди не втратили зв’язок із традицією. Для багатьох вимушених переселенців рукоділля стало своєрідною терапією, способом впорядкувати думки й відчути опору.

Особливе місце серед цих артефактів займають роботи, присвячені темі війни та Перемоги.

ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ: КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ МАЛИХ ГРОМАД

Коломийчиська громада нині активно розширює коло партнерів. Спільні заходи з Купчинецькою громадою Тернопільської області, зустрічі з представниками Сватівської та Нижньодуванської адміністрацій, співпраця з благодійними фондами та міжнародними організаціями – це не лише про обмін досвідом, а й про формування нової культурної дипломатії на рівні громад.

Показовим став спільний захід до 210-річчя від дня народження Тараса Шевченка, який об’єднав два ліцеї – Куземівський і Купчинецький. Освітяни та учні в онлайн-форматі говорили про актуальність Кобзаревого слова сьогодні, доводячи, що культура не має кордонів, а українське слово лишається зброєю.

Начальниця Коломийчиської сільської військової адміністрації Галина Радченко наголошує, що культурна діяльність під час війни залишається необхідною складовою підтримки людей і збереження локальної ідентичності.

У планах громади – розширення партнерств у сфері культури, обмін досвідом і впровадження нових форматів співпраці, що допоможе зберегти культурну спадщину та підготуватися до відновлення життя після деокупації.