Що таке Стамбульська конвенція і чому вона важлива для України під час війни

Конвенція Ради Європи (Стамбульська конвенція) про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству й боротьбу з цими явищами — це міжнародна угода Ради Європи, яка з'явилася на початку 2011 року. Україна брала участь у розробці Конвенції і підписала її 11 листопада 2011 року в числі ще 46 країн.

Проте ратифікували Конвенцію в Україні тільки 20 червня 2022 року. Таким чином від підписання до ратифікації пройшло 11 років. Причини називалися різні: передусім через брак політичної волі (як казали депутати «не на часі») та через тиск Всеукраїнської ради церков, яка вважала, що Стамбульська конвенція «нав'язує гендерну ідеологію», що нібито шкодить моралі та сімейним цінностям українського суспільства.

Проте ратифікація Стамбульської конвенції — це важливий крок для України, який суттєво змінює підхід до запобігання та протидії будь-яких проявів насильства. Вона зобов’язує Україну вдосконалити законодавство відповідно до міжнародних стандартів. Після ратифікації виконання положень контролюється на міжнародному рівні, що збільшує відповідальність посадовців за свої зобов’язання. Це важливий крок не тільки до Європейською Союзу, але й до цивілізованого світу, де насильство в будь-яких формах заборонено і не визнається «нормою життя».

Головні чотири принципи Стамбульської конвенції: запобігання насильству, захист жертв, переслідування винних, координація дій між органами влади, поліцією, соціальними службами та неурядовими організаціями.

Стамбульська конвенція — комплексний міжнародний акт, спрямований на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству. Документ передбачає механізми захисту як чоловіків, так і жінок, які зазнали домашнього насильства, повагу до прав людини, встановлення кримінальної відповідальності та невідворотність покарання за будь-які види насильства. Таким чином Конвенція пропагує і захищає право людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації.

Основні цілі Стамбульської конвенції

1. Захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство.
2. Сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок.
3. Викорінити всі види дискримінації щодо жінок.
4. Захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства.
5. Сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства.
6. Надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.

Всі визначені в Конвенції види насильства розглядаються не як приватні питання особи, що постраждала, або внутрішні проблеми родини, а як злочини та порушення прав людини, відповідальність за реагування на які покладається на державу.

Чому Стамбульська конвенція важлива для України під час війни

Рішення про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбі з цими явищами було прийнято у найбільш складні для нашої країни часи на тлі повідомлень та звинувачень російських військових у сексуальному насильстві щодо жінок, дітей та чоловіків в Україні. І тому нині, під час війни це рішення є критично важливим і своєчасним, ніж будь-коли.

У Конвенції чітко зазначено, що форми насильства не зникають під час збройного конфлікту або окупації, а тому її вимоги застосовуються під час війни та доповнюють норми міжнародного гуманітарного і кримінального права по захисту прав громадян.

1. Захист найбільш вразливих груп населення

Війна значно підвищує ризики гендерно-зумовленого населення, особливо для жінок, дітей та інших вразливих груп. Це може включати сексуальне насильство, торгівлю людьми, примусове переселення тощо. Стамбульська конвенція забезпечує чіткі механізми запобігання таким злочинам.

2. Правовий захист від сексуального насильства під час війни

Конвенція визнає сексуальне насильство як серйозне порушення прав людини та закликає до створення механізмів розслідування та допомоги постраждалим. Це важливо для документування військових злочинів, які вчиняють окупанти.

3. Розвиток соціальної допомоги

У воєнний час жінки та діти часто стають біженцями чи внутрішньо переміщеними особами, що ускладнює доступ до підтримки. Конвенція зобов'язує державу створювати кризові центри, гарячі лінії та інші форми підтримки.

4. Посилення міжнародного іміджу України

Ратифікація та імплементація Стамбульської конвенції показує міжнародному співтовариству, що Україна поважає європейські цінності, навіть у складних умовах війни. Це зміцнює її позицію як країни, яка прагне інтегруватися до країн європейської співдружності.

5. Зміна суспільних уявлень про насильство і гендерні стереотипи

У багатьох суспільствах, зокрема й українському, насильство в сім'ї чи гендерно-зумовлене насильство часто залишається невідомим або забезпеченим «приватною справою». Стамбульська конвенція закріплює, що будь-яке насильство – це порушення прав людини, а не «сімейна справа».

Війна часто загострює традиційні гендерні ролі: чоловіки воюють на фронті, а жінки виконують домашні обов’язки. Це може закріплювати нерівність у суспільстві. Конвенція вимагає від влади, особливо під час війни, боротися з гендерними стереотипами через освіту, ЗМІ та законодавчі ініціативи. Наприклад, підтримувати ідею, що чоловіки можуть брати активну участь у вихованні дітей, а жінки мають рівні права на активну роль у суспільному чи політичному житті.

Стамбульська конвенція наголошує, що боротьба з насильством і гендерними стереотипами – це не лише «жіноче питання». Вона закликає залучати чоловіків як партнерів до співпраці у цьому питанні. Освітні програми для військових, поліції чи громадських активістів можуть розвінчувати міфи про те, що прояв емоцій – це слабкість, чи що агресія є нормальним способом розв’язання конфліктів.

У військовий період, коли суспільство перебудовується, є можливість закласти нові принципи рівності у закони, економічну політику та повсякденне життя. Конвенція створює основу для того, щоб гендерна рівність стала невід'ємною частиною цього процесу.

Загалом, зміна суспільних проявів про насильство та роль жінок і чоловіків у суспільстві є не тільки шляхом зменшення насильства, а й веде до створення більш справедливого та прогресивного суспільства в майбутньому.