Чому Біла стрічка стала символом активізму проти насильства над жінками та дітьми
6 грудня 1989 року став днем, який назавжди змінив життя багатьох жителів Монреаля та всієї Канади загалом. Того фатального дня Марк Лепін, 25-річний чоловік, увійшов до Політехнічної школи Монреаля і відкрив вогонь по жінках, вигукуючи: «Ви всі феміністки». 14 молодих жінок було вбито, ще 13 осіб отримали поранення. Потім стрілець направив зброю на себе. Причина цього огидного вчинку лежала в хибних переконаннях Лепіне щодо фемінізму та ролі жінки в суспільстві. У своїй передсмертній записці він звинуватив феміністок у тому, що вони зруйнували його життя.
Події того фатального дня призвели до ширшої дискусії про першопричини насильства над жінками та необхідність більш комплексного підходу до вирішення цієї проблеми. Багато хто стверджував, що різанина була не ізольованим інцидентом, а скоріше симптомом глибшої суспільної проблеми, яка увічнює мізогінію та сексизм.
Монреальська різанина, як її стали називати, сколихнула всю країну, викликавши національну дискусію про насильство щодо жінок і необхідність більш суворих законів про контроль над зброєю. Після трагедії в 1991 році парламент Канади оголосив 6 грудня Національним днем пам’яті та дій проти насильства над жінками, який також відомий як День білої стрічки https://tinyurl.com/329kk4mz.
День вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі — знакова подія для всього світу, адже насильство над жінками залишається одним із найпоширеніших порушень прав людини. За оцінками UN Women, 736 мільйонів жінок у світі — майже кожна третя — хоча б раз у житті зазнавали фізичного та/або сексуального насильства. 86 % жінок і дівчат живуть у країнах, у яких відсутній правовий захист від гендерно зумовленого насильства https://tinyurl.com/yz7p9bef.
Важливо не лише вшанувати пам’ять жертв насильства, але й вживати рішучих заходів для попередження насильства, боротьби з усіма його проявами, ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Таким чином, 6 грудня є нагадуванням про те, що насильству над жінками не має бути місця у суспільстві. Вшанування пам'яті студенток, які стали жертвами цієї жорстокої трагедії, спонукає нас до роздумів про зміни, які потрібно впроваджувати. Тільки спільними зусиллями ми можемо зупинити насильство, захистити права всіх людей і забезпечити їх безпеку.
