У проміжок з 23 по 27 жовтня 2022 року в селі Куземівка (поряд з Новоселівським) Сватівського району Луганської області місцеві жителі поховали українського захисника, якого орки вбили і кинули посеред села.

Фото без опису

На вигляд хлопцю було років до 30, світле волосся та біла шкіра, тіло спортивне. Жетона і документів при ньому ніяких не було, шевронів теж. Одягнутий боєць був в українську сучасну військову форму (бойова сорочка, брюки та берці). Бронежилета, куртки та каски не було.

Тоді в Новоселівському йшли жорстокі бої після Харківського контрнаступу українських ЗСУ. За словами очевидців, росіяни в Куземівку звозили своїх поранених і вбитих. Згружали їх в одну кучу. Потім цю кучу «розбирали». Своїх важкопоранених добивали і вже мертвих вивозили, мабуть, до двох мобільних крематоріїв, які стояли десь недалеко.

Про це розповіла одна жінка з Куземівки.

— Мертвих та поранених вони вивантажували у селі біля колодязя. Спочатку ми почули постріли і подумали, що це наші заходять в село. Сподівались, що незабаром нас звільнять. Також було чули крики: «Помогите…Мамочка, помоги…». Думали, що то наші наступають.

Та коли нас всіх виганяли з домів і один із орків супроводжував мене, то весь час пив горілку. Я йому кажу, що може не час зараз напиватися, бо тут може бути бій. А він мені відповідає: «Ты думаешь легко стрелять в своих. Знаешь, как это все действует на психику…». Більше я в нього нічого не запитувала, але зрозуміла про стрілянину, яку ми чули. Це не наші бійці зайшли, це вони своїх поранених добивали та, мабуть, спалювали в крематоріях.

Коли вони своїх всіх розфасували та вивезли, то один з наших земляків знайшов мертвого українського бійця, якого русаки кинули посеред села. Мабуть його знайшли у тій купі тіл поранених і вбитих. Він лежав в одній сорочці, брюках та берцях. Наші хлопці з села побоялися, що орки спеціально його залишили і підклали під тіло гранату. Тому спочатку прив’язали до ноги довгу мотузку і тихенько потягнули. На щастя вибуху не пролунало. Та, коли тягнули, сорочка задралася і ми побачили зовсім не загоріле, а біле-білесеньке тіло. Тоді ми підійшли, поправили бійцю сорочку і побачили, що хлопця вбила куля, яка потрапила в рот і вийшла через шию – саме там кров запеклася. Але на тілі було ще два отвори від куль. Та видно було, що стріляли вже у мертве тіло, бо не було ні крові, ні характерних опіків. Мабуть, це коли орки своїх добивали.

Наші хлопці забрали захисника додому, помили його, одягнули, замотали тіло в целофан та мішковину, віднесли в посадку поряд з кладовищем, де хлопця поховали та поставили на могилі хрест. На кладовищі побоялись ховати, щоб не наражатися на небезпеку з боку окупантів. І недарма. Адже вони повернулись і шукали нашого військового. Розпитували людей, але ніхто нічого не бачив, а може й бачив та тільки не розповів.

Мені хлопець запам’ятався, що він був схожий та поляка. На вигляд близько 30-ти років, світле волосся (зачіска схожа на польську), біла шкіра. На жаль, на тілі не було ні татуювань, ні шрамів, ні інших характерних відмінностей, за якими можна було б впізнати людину.

Пройшло вже більше двох років. Не знаю, чи зберігся хрест на могилі бійця, але точне місце захоронення показали можу, — закінчила свою розповідь жінка.

Віримо, що після деокупації території нам вдасться знайти місце захоронення українського військового, адже розуміємо наскільки це важливо для його рідних. Також важливо для кожного з нас знати імена всіх Героїв, які віддали своє життя за нашу з вами свободу.