На роковини початку великої війни працівники Коломийчиської адміністрації організували зустріч із сім’ями військовослужбовців ЗСУ, які сьогодні захищають нашу країну від ворога. Їхні рідні після початку війни змушені були покинути свої будинки і стали переселенцями у рідній країні.

Фото без опису

24 лютого виповнилося три роки великої війни, яку розпочала російська федерація, підступно напавши на вільну на суверенну Україну. В той же час, незважаючи на труднощі та тернистий шлях, ми боремося і відстоюємо своє право на життя, на свою незалежність. Завдяки нашим захисникам, нашим титанам ми вистояли та продовжуємо боротьбу проти ворожої навали.

Саме в такі дні, як і завжди, ми маємо пам'ятати про те, що поруч з нами знаходяться люди, рідні яких там, на передовій, на війні, переважно в самому пеклі.

24 лютого у Харкові, на базі офісу Коломийчиської адміністрації, зібралися разом члени родин військових нашої громади.

Розпочався захід з виконання гімну України. Присутні вшанували хвилиною мовчання усіх, хто загинув внаслідок цієї страшної війни, в тому числі загиблих земляків-військових Коломийчиської громади – старшого солдата Сергія Василевського та старшого лейтенанта Миколу Доценка. Світла пам'ять та вічна слава Героям!

Зі щирими словами вдячності та підтримки звернулась до присутніх начальниця Коломийчиської військової адміністрації Галина Радченко. У своїй промові Галина Миколаївна наголосила, що на долю українців випали страшні випробування.

— Але ми все подолаємо та обов’язково переможемо, бо ми сильні та згуртовані як ніколи. Ми маємо щоденно пам'ятати про те, що сім'ї наших Героїв не мають морального відпочинку ні на мить, їх душі й серця відчувають тривогу, проте в них ніколи не вмирає надія на добро, на те, що дорога людина повернеться, зігріє своїм теплом, і щастям наповниться сімейна оселя, — відзначила у своїй промові Галина Радченко.

Після офіційної частини присутні поспілкувалися у дружній атмосфері за чашкою чаю. А Валентина Іванівна Онопко, жінка з великим серцем та відкритою душею, виконала декілька пісень, які нагадали присутнім про щасливе та мирне довоєнне життя. Земляки ділилися спогадами та вірою в те, що колись обов’язково повернуться до рідної домівки, де відродиться життя у звільненій від ворога громаді. І доки ми підтримуємо один одного та допомагаємо нашим захисникам, наша Перемога з кожним днем наближається.