Літературна спадщина Коломийчиської громади: поезія, що зберігає пам’ять та надихає

24 квітня на базі Харківського офісу Коломийчиської ВА пройшло розширене засідання Координаційної ради з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності, до якого доєдналися запрошені внутрішньо переміщені особи. В рамках засідання спеціалісти відділу освіти, молоді та спорту підготували зустріч з представниками літературної творчості Коломийчиської громади на тему «Література рідного краю. Життєвий і творчий шлях поетів-земляків». Захід пройшов у форматі офлайн/онлайн.

Зустріч об’єднала тих, для кого слово — це не просто форма вираження, а спосіб зберегти пам’ять, передати досвід і підтримати віру. У центрі уваги — поети рідного краю, чиї твори народжуються з любові до своєї землі, її історії та людей. Саме такі митці, часто далекі від великої сцени, але близькі серцю, формують живу культурну пам’ять громади.

Учасники заходу говорили про значення локальної літератури як важливого елементу національної ідентичності. Сільські поети, чиї рядки сповнені щирості, праці та правди життя, є носіями українського духу. Їхня творчість — це відображення буднів і переживань, радості й болю, любові до рідного дому.

Особливе місце під час зустрічі було відведено сучасній поезії, народженій у час війни. Вірші наших земляків сьогодні звучать інакше — у них відчутні тривога, біль втрат, але водночас і незламна віра в Перемогу. Через поетичне слово автори осмислюють події, що змінили життя кожного, зберігаючи правду і силу духу українського народу.

Під час заходу своїми історіями та поезією поділилися поети-земляки — Онопко Валентина разом із онуком Радченком Владиславом із села Стельмахівка, а також Бугайцова Любов із села Райгородка. Говорили про рідний край, перші спроби писати вірші ще в дитинстві, про творчий шлях і здобутки, що формувалися з роками. Звучали власні поезії — про дім, який довелося залишити, про біль втрати, війну, що змінила життя, і водночас про надію, яка не згасає. У цих рядках — правда сьогодення і глибока любов до рідної землі, що об’єднує й тримає.

Окрему увагу приділили творчості Раїси Шляхової та Лідії Соколко. Їхні поетичні рядки — це щирі історії про життя, працю, рідний край і незламність людського духу.

Цей захід став не лише майданчиком для знайомства з поезією, а й важливим кроком у збереженні культурної спадщини громади. Адже саме через слово формується усвідомлення своєї приналежності, укорінюється повага до минулого та відповідальність за майбутнє.

Література рідного краю — це голос поколінь, який звучить тихо, але впевнено. І поки він живе — жива пам’ять, жива культура, жива Україна.