Пам’ятаю своє село… Рідна Коломийчиха

Хати в Україні чисті і білі, як в Уельсі... За столом українського селянина більша чистота,аніж за столом у московського князя...  (Едвард Кларк, 1812 рік)

Одне із таких сіл утворилося в 1665 році, назва якого - Коломийчиха. Розташувалося село в мальовничому місці, між трьох озерець, де брала свій початок річка Ревуха. Ці озерця люди назвали мийками, а поскільки село розташувалося на шляху між Харковом, Куп'янськом та Сватова Лучкою, Старобільськом - то подорожні говорили, що зупинилися коло мийок, щоб напоїти волів, та й самим насолодитися прохолодною джерельною водою під час відпочинку. Так і виникла одна із версій назви села - Коломийки, пізніше - Коломийчиха. До сьогодення зберіглося одне джерело, назва якого - " Вікнина".

По іншій версії - село виникло внаслідок заснування його козаком, прізвище якого було Коломієць.

Час ішов, поселення зростало. У 1864 році населення складало 1193 людини. Тож виникла потреба побудувати храм. 1886 рік - в селі свято, адже побудована церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці і відкрита 14 жовтня. Недаремно обрана дата та кому приурочено храм, адже Богородиця - покровителька козацтва, яке завжди боролося за віру та правду.

Яке ж було щастя святкувати храмовий день, а разом і день села! Адже в цей день окрім святкової церковної служби молодь та малеча мали змогу гойдатися на гойдалках, які встановлювали до свята, пограти в веселі народні ігри та смакувати цукерками: півниками на паличках та іншими смаколиками. Також в цей день люди набирали воду з джерела " Вікнина". Приїздили мешканці на підводах із сусідніх сіл: Куземівки, Стельмахівки, Мисарожівки, Райгородську (Ягородськ - так називали старі люди село).

Згодом, де протікала річка Ревуха, а це центр села, який називали "Слобода", виросли ошатні велетні- верби. Наші діди говорили, що виросли вони внаслідок того, що люди встромляли по березі річки свячені вербові гілочки, коли поверталися із церкви на Вербну неділю. Тому й мало село мальовничий вигляд, яке зачаровувало своєю величчю.

Час йшов, село розвивалося. Все було: магазини, дитячий садок, школа, клуб, лікарня, дитячий табір праці та відпочинку, їдальня, стадіон, пошта. Люди працювали на полях, на фермах та коптасі. Було огородництво ( вирощувалися всі овочі) та садок в якому росли смачнючі яблука та черешні. По овочі села Коломийчиха приїздили люди із Рубіжного, Попасної, Первомайська. Але, нажаль, до окупаційного періоду збереглися тільки поля для зернових та кормових культур та молочна ферма. Молоко з Коломийчихи відправляли на Куп'янський молочний комбінат

З часом Коломийчиха стала газифікованим селом.